Під вітрилом розлогих вій

Під вітрилом розлогих вій
Заспокійливо, тимчасово
Ховається погляд твій.
Ти спиш, а я тебе малюю словом.

Заблукала у квітнику
Тихих марень, казкових снів.
Де я? Де ми, самітнику?
«В світі, де більш немає слів…»

Розливається тепле проміння,
За вікном майоріє світ.
Крізь сріблясте тонке павутиння
Протирає очки мій цвіт.

Реклама